Кали-юга (СИ), стр. 33

— Вистачає.

— РКГшки є?

— Є.

— Уламково-фугасні?

— Є М46.

— Чіпляй на чотири дрони по дві РКГшки, на чотири — по два М46. Ще на два — один такий, один такий.

— Плюс, чіпляю.

— Розвідник готовий?

— Готовий.

— Вмикай. Я його вперед пошлю.

Лео активував розвідника — й позадкував, коли триока металева комаха впритул втупилася в нього об'єктивами камер, які тьмяно відблискували, з багряними вогниками індикаторів.

— Усе нормально, це я. Відійди від дверей, дай вилетіти.

Лео здригнувся. Вона так і сказала: «Дай вилетіти».

Пропелери розвідника стрімко розкручувалися. Дрон піднявся над ящиком, на якому стояв, виплив у дверний отвір — і рвонув у небо.

— Усі дрони готові?

— Усі.

— Ну, я полетіла. Готуй змінні. Запускаємо «карусель»!

Лео втиснувся у кут, коли бліндаж заповнив рій дронів, що загрозливодзижчали. Один за одним залізні птахи пірнали в отвір і неслися геть. Хвилина — й бліндаж спорожнів. Лео вибіг слідом, закинув обличчя до неба.

Рій дронів ішов у бік лінії бойового зіткнення. У височині ширяв ледь помітний розвідник. Я бачу її, подумав Лео. Це безумство, але я бачу її!

Нерви цифрових каналів з'єднали дрони між собою, обросли темною примарною плоттю, налилися лютою міццю. Над полем бою піднеслася десятирука Махакалі-Дурга в бойовій іпостасі, з ликом жахливим і прекрасним, — з петлею та палицею, тризубом і чакрою, луком і ваджрою, мечем і відрубаною головою демона в руках. Богиня-войовниця, захисниця богів і людей, що дарує звільнення, чиє покликання — розтрощити орди демонів, які зазіхнули на споконвічний світовий порядок.

І десь ревів бик: глухо, страшно.

Видіння розтануло, як не бувало. Дрони зникли з очей. Лео зітхнув і побрів збирати «пташок» з вичерпаними акумуляторами. Схоже, на них чекало багато роботи.

«Чи впораюся я за десять днів? — подумала Калина. — Чи дорівнює день Калі людському дню?»

Скоро дізнаємося.

— Прийміть мої співчуття, шрі Чаттерджі.

— Дякую, але це зайве, друже мій. Моя внучка жива.

— Вона у комі.

— Її тіло у комі. Я оплатив лікування та додатковий догляд на три місяці наперед. Про її стан мені доповідають щодня.

— Невже ви вважаєте, що ідея цього Вахненка…

— Шансів небагато, але вони є. Утім, час для цього ще не настав.

— Але ж вона тепер…

— Калі? Лише частково. Це все ще моя внучка.

— Калі тільки почала свій танець. Вона ростиме, ставатиме сильнішою. А ваша внучка…

— Знаю.

— Усе сталося занадто швидко, в аварійному режимі. Якщо Калі втілиться повністю, її вже ніщо не зупинить.

— Так вже й ніщо? Потрібно продовжувати. Не для того ми готували цей проєкт, щоб відступати на півдорозі.

— Як скажете, шрі Чаттерджі. Досі повірити не можу, що в нас вийшло. Безпілотники, комп'ютери, ШІ, цифрові технології…

— Який час, такі й втілення. Це Калі-Юґа, друже мій. Час Калі.

— Але якщо це й справді вона…

— Я розумію ваше занепокоєння. Скажу більше, я поділяю його. Починайте готувати проєкт «Шива» до лабораторних випробувань.

Листопад 2023 р.

частина друга

ТАНЕЦЬ

1. КУРКУЛЬ

Мангал на танку був шикарний.

Цар-мангал! Усе, зарази, прикрили: і башту, і дупу, і передок. На півтора метра вгору підняли, на метр за борти винесли. Т-72 був схожий на горбату жабу, всю в камуфляжних бородавках.

На позицію повзе, курва! Третій день по посадці, де окопалася рота, відпрацьовує.

— Жаба, що мені з тобою робити? — вголос запитав Куркуль.

«Стугною» не дістати — танк б'є із закритих позицій. Арта на сусідній ділянці зайнята. FPV-камікадзе закінчилися, нових не підвезли. Залишилися тільки бомбери. І як накажете управлятися? Була б парочка камікадзе, зайшли б під мангал спереду. Або дрон на кілька скидів: проломити дірку в мангалі та всадити в неї кумулятив…

Куркуль повів безпілотник навколо танка, виглядаючи діру в захисті. Скидами зверху — без шансів. Тільки по горизонталі, а по горизонталі — нічим.

Гаразд, пробуємо.

Він «підвісив» дрон над танком, вирівнявши швидкості. Почав вибирати місце, де краще продірявити мангал.

— Що за херня?!

Замість того, щоб зависнути над кормою танка, дрон рвонув уперед і вгору.

— Куди?! Стояти!

Ага, як же! Стікам дрон більше не підкорявся.

— Щоб я здох! — з почуттям вимовив Куркуль.

Ворожа РЕБ? Тоді б зарябило та пропало зображення. Картинку камера давала справно — чи не краще, ніж раніше. Що відбувається?

Перехоплення управління?!

Куркуль жваво уявив, як безпілотник, підкоряючись кацапському операторові, розвертається, йде на позиції роти, вицілюючи «Стугну» або бліндаж…

Дрон набрав висоту. Розвернувся та, закладаючи глибоке піке, понісся на танк у лоб. На таран іде?! Перетворити бомбер на камікадзе, пожертвувати дроном, але дістати-таки чортову жабу?!

Нормальний розмін.

Самому Куркулю це, на жаль, на думку не спало. Людина від природи запаслива, повністю виправдовуючи свій позивний, Куркуль дрони беріг. А невідомий перехоплювач, схоже, був позбавлений сентиментів.

Ну так, не своє — не шкода!

— Нижче, нижче! — шепотів Куркуль, кусаючи губи до крові. — Нижче давай!

Задум перехоплювача дійшов до нього за секунду до того, як усе сталося. Кумулятивний заряд вивільнився із кріплень, дрон різко пішов угору. Бомба зникла з поля зору. Коли дрон зробив розворот, танк уже палав: полум'я рвалося назовні з-під башти, з розкритих люків, зі ствола гармати.

— Ну ти бог!

Розрахунок перехоплювача був ювелірно точний. Швидкість танка. Швидкість атакуючого бомбера. Висота скидання. Висота мангала. Висота танка. Прискорення вільного падіння. Відстань по горизонталі… Бомба за інерцією пішла вперед, назустріч танку, пірнула під козирок мангала — й влучила точно під башту, судячи з результату.

Екіпаж танка поспіхом ліз назовні.

Не встиг.

Вогняний гриб зметнувся на добрий десяток метрів. Зірвана башта, перекидаючись, полетіла в завислий збоку безпілотник, стрімко виростаючи в розмірах. Спрацювали рефлекси, Куркуль відсахнувся від дисплея. Але дрон із легкістю метелика пурхнув убік, пропускаючи башту повз. Камера простежила за її падінням. Картинка втратила різкість, кольори зблякли — й Куркуль ледь встиг перехопити управління: дрон знову його слухався.

— Ас, бляха! — бурмотів Куркуль, повертаючи дрон на базу. — Снайпер!

Захоплення чужою майстерністю мішалося з відвертою заздрістю. Гаразд, проїхали. Головне — результат. Якщо танк горить — хто б там не був, нехай перехоплює на здоров'я.

Не шкода.

2. БАБАЙ

— Перший заряджений.

Голос Синуса, схожий на скрегіт, насилу прорвався крізь перешкоди.

— Плюс, прийняв.

Блакитнувате мерехтіння дисплеїв, зелені вогники індикаторів. У електронних відсвітах із темряви проступали обличчя операторів. Самі обличчя, немов над дисплеями схилилися примари. Освітлення в бліндажі під час бойової роботи не вмикали. Зовні все одно нічого не видно, але береженого бог береже.