Кали-юга (СИ), стр. 28

Калина, не роздумуючи, ткнула в «Так». Опустивши дрон нижче зелених крон, вона пішла виписувати петлі й синусоїди між стовбурів тополь, горобин і грабів. Ведені дрони миготіли позаду, легко огинаючи стовбури й прослизаючи між верхніми та нижніми гілками — так їх проблематично було відстежити хоч згори, хоч знизу, з землі.

Ось ти який, «режим прихованого переміщення»? Непогано!

Вдосталь покружлявши по посадці, вона вивела ескадрилью на оперативний простір і кинулася до занедбаних будинків. Після дерев — балощі, та й годі. Утім, побавитися їй не дав сигнал зумера: п'ять відсотків заряду акумуляторів, тільки-но до бази дотягнути.

Довелося повертатися.

Лео ледь витягнув її на вечерю. Нашвидкуруч проковтнувши котлету з пюре, на ходу допиваючи чай, Калина поспішала втекти до своїх дронів — але на заваді постав старший лейтенант Суперечко, командир групи: голена «під нуль» щогла в камуфляжі. Над Калиною старлей височів, як удав, що піднявся на хвості, над кроликом.

— Як справи з новою технікою?

Бас командира звалився з гірських височин. Довелося задерти голову.

— Офігенно! Техніка супер!

— Освоюєш?

— Ну! Йду розвідника в нічному режимі ганяти.

— Ганяй, — схвалив Суперечко. — До виходу на бойові в тебе два тижні. Впораєшся?

— Плюс-плюс, командире! Впораюся!

— Дерзай. Так і знав, що цей комплекс — для тебе.

— Дякую! Він бомбезний!

— Ось відбомбишся — тоді й скажеш, наскільки він бомбезний. Коли скиди відпрацьовувати збираєшся?

— Завтра.

— Ні хвоста, ні луски.

— До біса!

Шістка дронів ішла на двохстах метрах в інтерактивному режимі. Вела Калина, ШІ тримав стрій та коригував. Над ними, на висоті кілометра, нерухомо завис дрон-розвідник. Учора Калина встигла поганяти його й на денній оптиці, й на інфрачервоній. Спеціально відправила Лео в темряві на полігон, веліла замаскуватися та прикинутися ганчір'ям — засіче його розвідник чи ні?!

Засік, як миленький! Зі «стелі» у вісім кілометрів! І картинку дав пристойну. Вдень, з висоти кілометра, розвідник давав панорамний огляд через ширик, а ШІ інтегрував у нього картинки з камер бомберів, що йдуть нижче. Стики були майже непомітні, та іякість зображення не особливо відрізнялася: у розвідника камери були помітно крутішими. От якщо різниця висот буде кілометри три…

Орел і круки. Дивне порівняння. Чому — круки? Швидше вже голова та руки! Голова високо летить, далеко бачить, а рук багато, цілих шість. І в кожній…

Десяток об'єктів, розкиданих по полігону, позначили жовті кружки. Від них вистрілили стрілки-виноски з «поличками» і поясненнями: «Макет… недоцільно…»

— Ну ти окатий! Фальшивки відразу засік, молодець. Тільки в нас зараз тренування, а не бойовий виліт.

— Ти що, мене чуєш?!

— Оф-фі-геть!

Цей вигук ШІ залишив без коментарів. Калина перемикнулася на тренувальний режим — забула, розтяпа! — й поцікавилася:

— У тебе функція голосових відповідей є?

Треба ж! І військовий сленг знає!

— Перейти в режим голосового діалогу.

— Плюс-плюс, — пролунав у навушниках приємний чоловічий баритон. — Виконано.

— Як тебе називати?

— Як забажаєте, моя пані.

Калина розгубилася. Не «Вундервафлею» ж його звати?! Вундер? У сенсі, «Чудовий»? Коротко та доречно.

— Нарікаю тебе Вундером!

Ледве стрималася, щоб не розсміятися.

— Плюс, — ШІ очікувано залишився серйозним. — Зафіксовано голосове ім'я: Вундер. Дякую, моя пані.

— Полетіли бомбити, Вундере! Розподіл за цілями згідно з типом боєприпасу.

— Плюс. Виконано, моя пані.

— Визначення вразливих місць. Відповідай стисло.

— Плюс.

Дрони перегрупувалися. Жовті кола навколо цілей налилися кривавим багрянцем. Вундер дав збільшення, підсвітивши вразливі зони. Калина сама не впоралася б краще.

— Зниження по глісаді до тридцяти метрів. Захід на цілі. Синхронний скид по цілях через три… два… один… Скид!

Кожен дрон ніс по два масогабаритних макети реальних боєприпасів. Калина набрала різних — благо, навчальний арсенал дозволяв. Кумулятивні РКГ-1600, уламкові УБП-23.1 та «Зайчики», термобари РГТ-27С. Зараз діловиті дрони поспішали кожен до своєї цілі — з персональним «подарунком».

Термобар поцілив прямо до роззявленого круглого рота — у відкритий люк іржавого БТРа. Приціл у дрона був крутезним, та й Калина навичок не розгубила.

— Звіт за цілями.

— Шість із десяти цілей уражено.

— Вразити цілі, що залишилися. Дієш самостійно.

— Плюс.

Чотири дрони рвонули до мішеней. Кожен летів за своєю траєкторією, але в русі відчувалася дивна узгодженість, немов усі вони були частинами єдиного механізму. Організму? І чому «немов»? Так воно й було.

Вундер без наказу дав збільшення, розбивши поле огляду на чотири сегменти.

— Усі цілі вражені.

Залишалися два невитрачені боєприпаси. Старший сержант Бадрачук не відмовила собі в задоволенні по-братерськи поділити їх із Вундером, щоб закинути у відкриті люки двох машин-мішеней. Бомба Калини пірнула в темне нутро БМП рикошетом від краю люка. Бомба Вундера увійшла в люк чисто, по центру.

— Чудова робота, Вундере!

— Дякую, моя пані.

— Повертаємося на базу.

На зворотному шляху вона переглянула записи перших шести скидів: жодного промаху. Точність фантастична, в межах двадцяти сантиметрів. Наступному поколінню дронів і пілот не потрібен буде. Сумуєш, старенька? Якого біса? Радіти треба!

Нехай залізяки воюють — люди цілішими будуть.

Десять днів вона ганяла Вундера у всіх можливих і неможливих режимах. Накладала режими один на інший, вмикала додаткові опції, поєднувала несумісне. Граничні висоти, граничні швидкості, граничні навантаження. Визначення цілей на граничній дальності. Залетіла на сусідній полігон, до танкістів. Танки розкочували по підритому гусеницями полю й стріляли по мішенях. Навколо них виникли зелені кружки з написами, а Вундер не забарився повідомити:

— Чотирнадцять дружніх об'єктів із маркуванням ЗСУ, — у бічному віконці виник збільшений танк із білим хрестом. — Скид бомб заблоковано.

Танкісти «візиту ввічливості» не оцінили й почали гатити по дронах Калини із трьох кулеметів. Сама винна: попередити забула. Довелося бігом забирати лопаті. Зате бойове хрещення, заспокоїла себе Калина після суворого прочухана від старлея — йому зателефонував начальник танкового полігону. Били прицільно, на ураження, а ми жодного дрона не втратили!

…Скиди в пікіруванні, без гальмування й зупинки. День, ніч. У дощ, у туман. Поправки на вітер Вундер брав на «відмінно». Один пристрілювальний скид, а далі всі бомби — точно в ціль.