Жорстоке небо, стр. 14

Авіадиспетчер із вдячністю кивнув. Пеллерін начепив на голову вільний комплект навушників з мікрофоном і перемкнувся на лінію, що з’єднувала його зі снігоочисником:

– RS 400, це диспетчерська. Уточніть ваше місцезнаходження.

– Диспетчерська, я на перетині Джульєтт і Браво, готовий виходити на смугу.

«Що з ним?» – Пеллеріну не сподобався голос водія.

– RS 400, зрозумів, чекайте, – Жерар прикрив долонею мікрофон і голосно запитав, звертаючись ні до кого і до всіх водночас: – Ми закриваємо 04L-22R, так?

Ґастон Лем’єр підняв над головою кулак із виставленим догори великим пальцем:

– Усе правильно: 04L-22R.

– Трафік?

Знову відповів Лем’єр:

– На 04R-22L зараз сідає «Франс Континенталь», рейс 1419, але я сумніваюсь, що до того часу, коли 1419 заверне до терміналів, «Øveraasen» пройде хоча б третину своєї смуги. Вони не перетнуться, – Ґастон кинув швидкий погляд на заметені смуги. – Можеш просто попередити: хай буде уважним, стежить за трафіком. Про те, як будуть вирулювати наступні після 1419-го лайнери, я тебе повідомлятиму.

Тепер уже Жерар відсалютував Ґастону піднятим великим пальцем, після чого забрав долоню, що прикривала мікрофон:

– RS 400?

– Диспетчерська, я на прийомі, – озвався Ноель Леґрас.

«Що, у біса, з тим шофером?!» – Ноель промовляв так, наче напхав повен рот желе. У Пеллеріна кольнуло під серцем, у мозку прослизнула розмита здогадка, але чоловік не зміг за неї відразу вхопитися і доказав:

– Ваша смуга – 04L, повторюю – нуль-чотири-ліва. Можете вирушати.

– Диспетчерська, вас зрозумів – 04L. Стартую.

Жерар повагався секунд п’ять. Він рідко перетинався з водієм снігоочисника і не міг згадати, який у того голос, можливо, хлопчина так гугнявить від народження, але зрештою вирішив не ризикувати і викликав снігоочисник знову:

– RS 400.

– На прийомі.

– У вас усе гаразд?

– Е… я не… Ви про що?

– Ваш голос звучить так, наче ви п’яні або перебуваєте під дією якихось речовин, – Жерару геть не хотілось проказувати свої підозри вголос. П’яний водій дванадцятитонного снігоочисника – останнє, чого їм усім не вистачає цього пекельного вечора. Та промовчати він не міг.

Ноель Леґрас відповів без заминки, і цього разу голос звучав чіткіше:

– Диспетчерська, у мене все в порядку. Прямую до смуги, готовий почати очищення.

Пеллерін зморщив лоба, але відповідь його заспокоїла. Він вирішив не чіплятися:

– RS 400, все правильно – нуль-чотири-ліва. Доповісте, коли досягнете з’їзду на Новембер-Танго. Кінець зв’язку.

Нуль-чотири-ліва…

Як добре подумати, то всі подальші проблеми почалися з цього моменту. Нічого не сталося б і Ґастон Луї Лем’єр не посивів би того вечора від коренів до кінчиків волосся, якби Жерар Пеллерін назвав Ноелю Леґрасу, пригніченому й від того неуважному водієві снігоочисника, котрий рухався руліжною доріжкою Сьєрра-Папа в напрямку злітних смуг аеропорту Париж-Північ, повне маркування відведеної для очищення смуги – 04L-22R.

Злітно-посадкові смуги в аеропортах позначають не як завгодно, а за чітко визначеними, однаковими для всього світу правилами: номер смуги відповідає куту між напрямком на північ та віссю смуги. Оскільки більшість злітних смуг світу є реверсивними, то й номерів така смуга матиме два – по одному для кожного її краю. Номер смуги – це і є величина кута між напрямком на північ та віссю смуги, округлена до десятків і поділена на десять. [37] Щоб пілоти могли розрізняти паралельні смуги, до номера останніх додають літеру L або R, розмежовуючи їх на ліву і праву.

Жорстоке небо - pic_4.png

Під час сеансів радіозв’язку повне позначення смуги вживають нечасто. Диспетчери називають пілотам номер, що відповідає одному з торців, наприклад, «смуга 04L» або «смуга 22R». Переваги такого підходу – не лише в можливості чіткої вказівки смуги, на яку потрібно приземлятись, але й у недвозначному уточненні того, з якого боку до неї необхідно підлітати. Номер смуги намальовано на її торці, його добре видно з кабіни, що, фактично, унеможливлює помилку й випадкове приземлення на смугу, якою рухається інший літак.

Жерар Пеллерін не припустився помилки. І попри це, саме його недбалість стала каталізатором розгортання ланцюжка подій із трагічними наслідками.

Під час розмови з «Øveraasen’ом» Пеллерін для певності уточнив у Ґастона Лем’єра, яку смугу вони закривають. Лем’єр відповів, що закривають 04L-22R, а Пеллерін передав інформацію водієві. От і все.

Проблема полягала в тому, що Жерар Пеллерін піднявся до центру управління польотами п’ять хвилин тому і, незважаючи на короткий брифінг із Лем’єром, ще не втягнувся в роботу диспетчерської. За два дні до описуваних подій, під час попередньої зміни, коли вітер дув з напрямку північ-північ-схід, Пеллерін приземляв літаки на смуги 04L і 04R (лайнери завжди приземляються і злітають проти вітру, таким чином збільшуючи швидкість повітря, що набігає на крило, і, відповідно, підйомну силу). Він не знав, що весь час протягом сьогоднішньої зміни вітер дув із заходу, відтак літаки заходили на посадку з північного сходу і сідали на смугу 22L. Пеллерін вказав водію снігоочисника правильну смугу, але назвав її так, як звик називати під час попереднього чергування, – 04L. Він не здогадувався, що перевтомлений, розтерзаний ревнощами мозок Ноеля Леґраса на той момент був неспроможний аналізувати числа. Інструктуючи водія, Жерар Пеллерін тричі повторив номер призначеної для очищення смуги, але єдине слово, яке просоталося крізь наелектризований туман навколо голови Ноеля і відкарбувалося у його свідомості, було… «ліва». Ліва смуга. Що, зважаючи на те, з якого боку снігоочисник виїжджав на летовище, було неправильним.

Катастрофічно неправильним.

8

Шасі торкнулись бітумного покриття. З-під чорних коліс бризнули струмини вологи впереміш зі снігом і льодом. Лайнер повело, але пілот, активно оперуючи гальмами основних шасі й вертикальним стабілізатором, утримав літак на вогкій смузі. За мить, здійнявши хмари бризок, угрузла у сніг передня стійка шасі. Пілот узявся гальмувати всіма доступними засобами: закрилки вигнулись так низько, що, здавалося, ще трохи – і черкатимуть землю; на крилах відстовбурчилися спойлери; а в задній частині двигунів відкрилися стулки, даючи доступ повітрю для реверсної тяги. Однак лише тоді, коли двигуни перейшли у реверсний режим, женучи повітря ззаду наперед, літак почав сповільнюватись…

– …доповісте, коли досягнете з’їзду на Новембер-Танго. Кінець зв’язку.

Ноель Леґрас апатично простежив за посадкою «Airbus A320» компанії «Air Inter» із червоно-синіми трикутниками на хвості та трьома блакитними лініями, витягнутими вздовж фюзеляжу, після чого механічно переніс ногу на педаль газу і повів на той час уже добряче заліплений снігом снігоочисник у напрямку злітних смуг.

У голові Ноеля нуртували уривки раніше почутих фраз упереміш із невиразними покликами власної свідомості…

(Чорт забирай, ти чуєш мене чи ні?!)

(Свєта Свєтлана…)

(…воруши поршнями, йолопе!..)

(У вас усе гаразд?…)

(…КРИТИЧНА ситуація!)

(Свєта Свєта Свєта…)

(…ти мене чуєш?… ТИ ЧУЄШ МЕНЕ ЧИ НІ?!)

Снігопад посилився. На відстані двадцяти метрів від грейдера Ноель заледве розрізняв сині сигнальні вогні, що позначали межі швидкісної руліжної доріжки. Двірники встигали очищати лобове скло, але сніг налипав на бокові вікна, ще дужче погіршуючи видимість.

За таких умов сталося немислиме: Ноель Леґрас виїхав на злітну смугу 04L-22R, не зауваживши цього. Він не помітив ні широченної пунктирної лінії з написом «STOP RUNWAY AHEAD», [38] перед якою повинен зупинитись будь-який транспортний засіб, що збирається перетинати смугу; ні бокових вогнів, колір яких змінився на попереджувальний оранжевий, бо все навколо завалило снігом. Крім того, оскільки протягом останніх кількох годин 04L-22R не використовували, сніг частково засипав навіть сигнальні вогні з обох боків злітної смуги, які краще за будь-що інше вказали б Ноелю на те, що він уже заїхав на смугу.