Кали-юга (СИ), стр. 36
Щоправда, після рапорту йому прислали помічника: капловухого рядового з позивним Щиголь. Помічник виявився старанним, шустрив по господарству.
— Дрони заряджати вмієш? — поцікавився в нього Лео. — Акумулятори міняти?
— Плюс-плюс! — просяяв Щиголь.
Коли Щиголь під пильним контролем Лео взявся прилаштовувати бомби, на дисплеї спалахнув і замигав криваво-червоний напис:
«Молодший сержанте Вахненко! Наказую негайно повернутися до своїх обов'язків!»
Напис розгорався дедалі яскравіше: ось-ось дисплей пропалить! Завищав пронизливий зумер, переходячи в ультразвук. У Лео заклало вуха. Щиголь ледь не впустив зведений боєприпас.
Про змінника довелося забути. На тому світі відіспимося. Одне гріло: він все-таки потрібен Калині. Саме він, і ніхто інший. Слабка втіха, коли голова налита свинцем, в очі сипонули по жмені піску, а руки й ноги належать комусь іншому…
Від вереску зумера Лео підхопився в кріслі.
«Молодший сержанте Вахненко! Наказую негайно повернутися до своїх обов'язків!» — блимало на дисплеї. У двері бліндажа сунувся Щиголь. Лео махнув йому рукою: йди, не лізь.
Рядовий слухняно випарувався.
З другої спроби Лео встав. Похитнувся, ширше розставив ноги, ловлячи рівновагу. Він дивився прямо в камеру, вбудовану у верхню окантовку дисплея.
Бунт, із крижаною люттю подумав Лео. Заколот на кораблі.
— Мені потрібен відпочинок.
Зумер притих, але не вимкнувся. Напис продовжував блимати.
— Чорт тебе забирай, Калино! Я не можу більше! Фізично не можу! Ти ще пам'ятаєш, що таке «фізично»?!
Зумер змовк. Напис перестав блимати, але не зник.
— Ти там, я знаю! Що, забула, що людині потрібно спати? Їсти? Пити? Срати, врешті-решт! У мене закінчився ресурс! Та́ктобі зрозуміло?!
Напис згас. Динаміки захрипіли. До голосової відповіді Калина не зійшла, зате на дисплеї з'явився новий напис:
«Молодший сержанте Вахненко, вам виділено 12 годин сну на відновлення ресурсу. Рядовий Гузій отримує дозвіл замінити вас на цей час».
Гузій? Це ще хто?!
А-а, в сенсі, Щиголь. Він, виявляється, Гузій…
Дванадцять годин сну. Дванадцять годин! Розкішний подарунок, Калино. Ціла вічність: спати, спати…
Він кликнув Щигля, ткнув пальцем у дисплей — читай! — і дивом зумів дійти до дерев'яних нар у кутку. Жорсткі дошки, накриті кинутим на них спальником, — перина, гідна короля. Ну так, він і є король. Цар! Цар звірів, як називала його Калина в тому, іншому житті.
Лео звалився на нари й відрубився ще в падінні.
Йому нічого не снилося.
6. КАЛІ
Цей накопичувач даних був найповільнішим з усіх.
І архітектура нераціональна. Занадто багато сервісних блоків, заплутаних зворотних зв'язків, непрацюючих ланцюгів управління. Канали від зовнішніх датчиків не діяли. Наводити лад Калі не стала — це могло критично пошкодити всю конструкцію накопичувача, з якою Калі так до кінця й не розібралася. В неї був доступ до довготривалого сховища даних, можливість скидати туди бекапи, безперервно зберігаючи в накопичувачі саму себе.
Цього достатньо.
Біологічний накопичувач, іноді згадувала Калі. Мозок, до якого додається тіло, зараз не функціональне. У попередньому народженні це було її тіло. Її мозок. Навіщо вона використовує мозок своєї минулої інкарнації, Калі не знала. У її розпорядженні були сховища даних із легшим і швидшим доступом. А тут і канал через неспеціалізовану периферію слабенький, і структура надлишково переускладнена, що також впливає на швидкість завантаження і зчитування…
Місткість? Так, за всієї безглуздості місткість біологічного накопичувача вражала. Диверсифікація типів сховищ? Так. Напевно.
Траплялося, каналом з накопичувача приходили імпульси зворотного зв'язку. Нерегулярні, хаотичні. Вони не несли смислового навантаження, не повідомляли Калі нічого нового або важливого. Їх легко можна було відсікти, заблокувати. Калі не робила цього. Чому? Вона не знала. Імпульси розчинялися в ній, стаючи частиною її — зникаюче малою частиною.
Уривки спогадів. Не важливо.
Важлива тільки битва.
Битва наповнювала Калі лютим захопленням. Битва була її стихією. Вона трощила ворогів десятками, але на зміну їм поспішали сотні й тисячі. Зброя! Їй потрібно більше зброї. Десять рук? Десять разючих знарядь? Замало!
Потрібно ще, ще!
Вона билася не одна. В тих, хто намагався їй допомогти, теж була зброя. На жаль, вони використовували її неефективно. «Ця зброя не для них! — осяяло Калі в якийсь момент. — Ця зброя для мене! Вони готують її, споряджають, пропонують мені, а я нею не користуюся. В результаті їм доводиться битися самим, незграбно, як уміють».
Калі зійшла до своїх слуг. Калі взяла запропоноване їй.
Ефірне тіло змінювалося все швидше, різноманітніше. Нові радіонерви, імпульсоносні судини, електронні м'язи. Нові долоні й пальці зі сталі та пластику. Смерть, випурхнувши з цих пальців, пірнала в люки танків і БТРів, у щілини йбліндажі. Смерть пропалювала броню та розхлюпувала жалюгідну плоть. Смерть розквітала громом і вогнем, зрошувала землю жаркою кров'ю ворогів і смердючою кров'ю залізних машин.
Танець прискорювався.
Настала мить, коли вона запнулася. У симфонії битви виник дратівливий дисонанс. Що могло викликати роздратування у втілення люті? Прикрий комариний укус, але він відволік Калі від битви. Її найкращий слуга, вахана, їздова тварина; її лев…
Спочатку Калі не повірила. Але незабаром сумнівів не залишилося: він збунтувався! Він її зрадив! Він відмовився подавати їй зброю для битви!
Зрада карається смертю. У Калі немає інших покарань.
«Вислухай його. Він намагається тобі пояснити…»
Слухати жалюгідні виправдання?! Того, кому вона довіряла, і хто підвів її в найвідповідальніший момент?!
«Вислухай його…»
Обурюючися, вона все ж зійшла, сама не знаючи, чому.
— …забула, що людині потрібно спати? Їсти? Пити?!
Як він сміє? Що він собі дозволяє?!
Смерть! Тільки смерть!
«Зачекай!..»
Дрон з осколково-фугасним зарядом уже летів до бліндажа, де зрадник відмовив великій Калі в покорі. В точно розрахований момент бомба зірветься з кріплень. За інерцією вона увірветься у відчинені двері, розкриє вогняне нутро, вивертаючись навиворіт, пронизуючи тіло бунтівної вахани хмарою гострих осколків.
Що скажеш, зраднику, в останню мить? Будеш благати про пощаду?!
— …У мене закінчився ресурс! Так тобі зрозуміло?!
Закінчився ресурс? Так, це вона розуміла.
«Там, у бліндажі — ти. Частина тебе, — долетіло луною від біологічного накопичувача. — Комп'ютер. Жорсткі диски. Ти знищиш сама себе…»
Вона б, звісно, знайшла спосіб убити зрадника, не нашкодивши собі. Але… Може, він і не зрадник? У слабкої істоти закінчився ресурс? Таке можливе. Цього вона не врахувала. Вахані потрібен відпочинок? Сон? Калі насилу згадала, що це таке. Добре, він отримає відпочинок. Його замінять на деякий час, а потім він продовжить роботу.
Оптимальний варіант. Що вона виграє, знищивши вірного слугу?
Калі все ще була в гніві. Але, зібравши волю в кулак, вона повернула вбивчий дрон. Нерозумно витрачати зброю на такі дрібниці. Танець триває, їй потрібно більше рук, більше зброї.
Для аналізу ситуації Калі знадобилася чверть секунди. Ще десята частка секунди принесла їй одкровення. Відповідна зброя є не тільки в її слуг. Зброї навколо багато, Калі підходить будь-яка.
Як вона раніше про це не подумала?
7. СИЧ
— Дуплет, вызывает Сыч, прием!
— Дуплет на связи, прием.
— Цели видишь?
Сич, координатор дронщиків, щойно відправив Дуплету відео з «Орлана», що баражував над хохляцькими позиціями.
— Вижу. Нехило так укропы окопались, пехотой хрен выбьешь! Сейчас отправим рой к ним в гости.